¬»ў»… ј–Ѕ≤“–ј∆Ќ»… —”ƒ ” –јѓЌ»
≤Ќ‘ќ–ћј÷≤…Ќ»… Ћ»—“
N 01-8/98 в≥д 31.01.2001
јрб≥тражн≥ суди ”крањни
ѕро де¤к≥ приписи законодавства, ¤ке регулюЇ питанн¤,
пов'¤зан≥ ≥з зд≥йсненн¤м права власност≥ та його захистом
( ≤з зм≥нами, внесеними зг≥дно з Ћистом ¬ищого
арб≥тражного суду
N 01-8/555 в≥д 07.05.2001 )
” зв'¤зку з виникненн¤м у судов≥й практиц≥ питань, щодо
застосуванн¤ норм законодавства, ¤ке регулюЇ питанн¤, пов'¤зан≥ ≥з
зд≥йсненн¤м права власност≥ ≥ його захистом, та на п≥дстав≥
вивченн¤ матер≥ал≥в справ, розгл¤нутих арб≥тражними судами,
вважаЇмо за необх≥дне звернути увагу на де¤к≥ приписи в≥дпов≥дного
законодавства, ¤кими сл≥д керуватис¤ у вир≥шенн≥ спор≥в. ( ¬ступна
частина ≥з зм≥нами, внесеними зг≥дно з Ћистом ¬ищого арб≥тражного
суду N 01-8/555 в≥д 07.05.2001 )
1. —уб'Їкти права власност≥ та особливост≥ зд≥йсненн¤ ними
цього права з урахуванн¤м р≥зних форм власност≥ визначаютьс¤
законодавчими актами ”крањни.
1.1. «окрема, в≥дпов≥дно до статт≥ 116 онституц≥њ ”крањни
аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни зд≥йснюЇ управл≥нн¤
об'Їктами державноњ власност≥ в≥дпов≥дно до закону. ƒекрет
аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 15.12.92 N 8-92 "ѕро
управл≥нн¤ майном, що Ї у загальнодержавн≥й власност≥" покладаЇ
управл≥нн¤ цим майном на м≥н≥стерства та ≥нш≥ п≥дв≥домч≥ аб≥нету
ћ≥н≥стр≥в ”крањни органи державноњ виконавчоњ влади (кр≥м майнових
комплекс≥в п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, управл≥нн¤ ¤кими
зд≥йснюють в≥дпов≥дн≥ служби ¬ерховноњ –ади ”крањни, ѕрезидента
”крањни та аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни).
1.2. «д≥йсненн¤ повноважень власника державного майна у
процес≥ приватизац≥њ покладено на державн≥ органи приватизац≥њ
(пункт 3 статт≥ 7 «акону ”крањни "ѕро приватизац≥ю державного
майна". –азом з тим сл≥д мати на уваз≥, що обс¤г
в≥дпов≥дних повноважень не може виходити за меж≥, визначен≥
правовими актами, ¤к≥ регулюють д≥¤льн≥сть згаданих орган≥в, а
саме: “имчасовим положенн¤м про ‘онд державного майна ”крањни,
положенн¤ми про рег≥ональн≥ в≥дд≥ленн¤ цього ‘онду та законами
”крањни про приватизац≥ю державного майна. «окрема, органи
приватизац≥њ не вправ≥ на власний розсуд зд≥йснювати перерозпод≥л
майна м≥ж п≥дприЇмствами.
1.3. ѕраво комунальноњ власност≥ на рухоме ≥ нерухоме майно,
доходи м≥сцевих бюджет≥в, ≥нш≥ кошти тощо належить територ≥альним
громадам с≥л, селищ, м≥ст, район≥в у м≥стах (пункт 1 статт≥ 60
«акону ”крањни "ѕро м≥сцеве самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥",
¤к≥ зг≥дно з≥ статтею 143 онституц≥њ ”крањни
безпосередньо або через утворен≥ ними органи
м≥сцевого самовр¤дуванн¤ управл¤ють майном, що Ї у комунальн≥й
власност≥. як передбачено пунктом 5 статт≥ 60 «акону ”крањни "ѕро
м≥сцеве самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥", зазначен≥ органи в≥д ≥мен≥ та в
≥нтересах територ≥альних громад в≥дпов≥дно до закону зд≥йснюють
правомочност≥ щодо волод≥нн¤, користуванн¤ та розпор¤дженн¤
об'Їктами права комунальноњ власност≥.
ѕредставницьк≥ органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ - с≥льськ≥,
селищн≥, м≥ськ≥ ради - вправ≥ приймати р≥шенн¤ про передачу ≥ншим
органам окремих повноважень щодо управл≥нн¤ майном, ¤ке належить
до комунальноњ власност≥ в≥дпов≥дноњ територ≥альноњ громади,
визначенн¤ меж цих повноважень та умов њх зд≥йсненн¤ (пункт 31
статт≥ 26 цього ж «акону. «окрема, до в≥данн¤
виконавчих орган≥в цих рад належить управл≥нн¤ в межах, визначених
радою, майном, що належить до комунальноњ власност≥.
ўо ж до районних ≥ обласних рад, то њх повноваженн¤ щодо
користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ таким майном маЇ пох≥дний в≥д
повноважень представницьких орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤
характер, оск≥льки у вир≥шенн≥ в≥дпов≥дних питань назван≥ ради
д≥ють за дорученн¤м с≥льських, селищних, м≥ських рад (пункт 19
статт≥ 43 «акону ”крањни "ѕро м≥сцеве самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥".
ќск≥льки в≥д ≥мен≥ ≥ в ≥нтересах територ≥альних громад права
суб'Їкта комунальноњ власност≥ зд≥йснюють в≥дпов≥дн≥ ради,
учасниками арб≥тражного процесу у спорах, пов'¤заних ≥з захистом
права комунальноњ власност≥, можуть виступати ради, а також њх
виконавч≥ органи (виконавч≥ ком≥тети, управл≥нн¤, служби та ≥н.),
за умови, що даний орган маЇ статус юридичноњ особи ≥ що
в≥дпов≥дн≥ повноваженн¤ передбачен≥ нормативним актом, ¤кий
регулюЇ д≥¤льн≥сть цього органу (положенн¤м тощо).
якщо державна виконавча влада зд≥йснюЇтьс¤ м≥сцевою державною
адм≥н≥страц≥Їю, останн¤ в межах повноважень, делегованих њй зг≥дно
з≥ статтею 119 онституц≥њ ”крањни в≥дпов≥дною
радою, зд≥йснюЇ управл≥нн¤ майном, що належить до комунальноњ
власност≥.
1.4. ѕраво колективноњ власност≥ (статт¤ 21 «акону ”крањни
"ѕро власн≥сть", дал≥ - «акон) зд≥йснюЇтьс¤ колективним
власником через створен≥ ним органи управл≥нн¤: вищ≥ (загальн≥
збори, конференц≥њ, з'њзди тощо), ¤к≥ зд≥йснюють повноваженн¤
колективного власника щодо волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤
належними йому об'Їктами власност≥ у повному обс¤з≥, ≥ органи, ¤к≥
створюютьс¤ цими вищими органами дл¤ зд≥йсненн¤ окремих функц≥й з
господарського управл≥нн¤ колективним майном (пункти 2 ≥ 3 статт≥
30 «акону). ” спорах, пов'¤заних ≥з захистом права власност≥,
арб≥тражним судам сл≥д ретельно з'¤совувати обс¤г правоздатност≥
в≥дпов≥дних орган≥в щодо прийн¤тт¤ ними р≥шень, пов'¤заних з
користуванн¤м ≥ розпор¤дженн¤м майном.
2. «г≥дно з≥ статтею 2 «акону ус≥ форми власност≥
р≥вноправн≥; ”крањна створюЇ р≥вн≥ умови дл¤ розвитку ус≥х форм
власност≥ та њх захисту. ” зв'¤зку з цим арб≥тражним судам
необх≥дно враховувати, що в≥дпов≥дно до частини п'¤тоњ статт≥ 15
«акону ”крањни "ѕро п≥дприЇмництво" та частини другоњ
статт≥ 4 јрб≥тражного процесуального кодексу ”крањни
(дал≥ - јѕ ) акти державних орган≥в, ¤к≥ визначають прив≥лейоване
становище суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ одн≥Їњ з форм
власност≥ щодо суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥нших форм
власност≥, не повинн≥ застосовуватись арб≥тражними судами повн≥стю
або у в≥дпов≥дн≥й частин≥.
3. ¬≥дпов≥дно до статей 13, 22-29, 34 ≥ 35 «акону
у власност≥ можуть бути будь-¤к≥ об'Їкти, ¤кщо ≥нше не передбачено
законодавчими актами ”крањни. Ќе виключене перебуванн¤ у власност≥
≥ об'Їкт≥в незавершеного буд≥вництва.
4. „инне законодавство передбачаЇ певн≥ обмеженн¤ щодо
користуванн¤ та розпор¤дженн¤ майном, що належить державним
п≥дприЇмствам (на прав≥ повного господарського в≥данн¤), в тому
числ≥ казенним (¤ким майно належить на прав≥ оперативного
управл≥нн¤). ѕерш≥ вправ≥ в≥дчужувати в≥д держави засоби
виробництва, що Ї державною власн≥стю, виключно на конкурентних
засадах у пор¤дку, що визначаЇтьс¤ ‘ондом державного майна
”крањни, друг≥ - лише з дозволу органу, уповноваженого управл¤ти
в≥дпов≥дним державним майном (пункт 3 статт≥ 10 «акону ”крањни
"ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥".
¬≥дчуженн¤ державного майна може зд≥йснюватись також
в≥дпов≥дно до «акону ”крањни "ѕро передачу об'Їкт≥в права
державноњ та комунальноњ власност≥".
ѕорушенн¤ визначеного названими актами законодавства пор¤дку
в≥дчуженн¤ державного майна Ї п≥дставою дл¤ визнанн¤ укладених у
зв'¤зку з цим угод нед≥йсними на п≥дстав≥ статт≥ 48 ÷ив≥льного
кодексу ”крањни (дал≥ - ÷ив≥льний кодекс).
—л≥д, однак, мати на уваз≥, що зазначен≥ вище обмеженн¤ щодо
в≥дчуженн¤ майна державних, у тому числ≥ казенних, п≥дприЇмств, не
стосуютьс¤ п≥дприЇмств, заснованих на комунальн≥й власност≥,
оск≥льки останн≥ не Ї державними.
¬≥дпов≥дно до пункту 4 статт≥ 10 «акону ”крањни "ѕро
п≥дприЇмства в ”крањн≥" джерелом формуванн¤ майна
п≥дприЇмств Ї, зокрема, грошов≥ та матер≥альн≥ внески засновника.
” вир≥шенн≥ спор≥в сл≥д мати на уваз≥, що з моменту передач≥
майна п≥дприЇмствам њх засновниками (учасниками) у власн≥сть,
зокрема, ¤к внеску до статутного фонду зг≥дно з≥ статт¤ми 12 ≥ 13
«акону ”крањни "ѕро господарськ≥ товариства", та
державноњ реЇстрац≥њ в≥дпов≥дних п≥дприЇмств засновники (учасники)
набувають права власност≥ на статутний фонд (кап≥тал) або його
частку (пай), включаючи права на управл≥нн¤, отриманн¤ в≥дпов≥дноњ
частини прибутку юридичноњ особи, а також актив≥в у раз≥ њњ
л≥кв≥дац≥њ.
5. —удовий захист права власност≥ та майнових ≥нтерес≥в
власник≥в - ос≥б, названих у статт≥ 1 јѕ
(дал≥ - п≥дприЇмства ≥ орган≥зац≥њ), зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом розгл¤ду
справ, зокрема, за позовами:
- про визнанн¤ права власност≥ на майно, про витребуванн¤
майна з чужого незаконного волод≥нн¤ (а в передбачених законом
випадках ≥ в≥д добросов≥сного набувача) чи в≥дшкодуванн¤ його
вартост≥;
- про визначенн¤ пор¤дку волод≥нн¤, користуванн¤ ≥
розпор¤дженн¤ майном, що Ї сп≥льною власн≥стю, про под≥л сп≥льного
майна або вид≥л з нього певноњ частки;
- про визнанн¤ нед≥йсними договор≥в, пов'¤заних з в≥дчуженн¤м
майна, а також про визнанн¤ зазначених договор≥в д≥йсними на
п≥дстав≥ частини другоњ статт≥ 47 ÷ив≥льного кодексу;
- про визнанн¤ нед≥йсними акт≥в державних та ≥нших орган≥в,
що порушують майнов≥ права та охоронюван≥ законом ≥нтереси
п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й;
- про в≥дшкодуванн¤ шкоди, запод≥¤ноњ майну, або збитк≥в,
завданих порушенн¤м майнових прав п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й;
- ≥ншими позовами, пов'¤заними з охороною права власност≥
п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й.
¬≥дпов≥дн≥ положенн¤ поширюютьс¤ також на п≥дприЇмства ≥
орган≥зац≥њ, ¤к≥ хоча й не Ї власниками, але волод≥ють майном з
п≥дстав, передбачених законом (на прав≥ повного господарського
в≥данн¤ або на прав≥ оперативного управл≥нн¤) чи договором
(наприклад, зг≥дно з договором майнового найму).
6. „инне законодавство презюмуЇ добросов≥сне (правом≥рне)
волод≥нн¤ майном, ¤кщо ≥нше не буде встановлено арб≥тражним судом
(статт¤ 49 «акону.
–озгл¤даючи позови про витребуванн¤ власником свого майна,
арб≥тражн≥ суди повинн≥ враховувати таке.
6.1. «г≥дно з≥ статтею 50 «акону ≥ статтею 145
÷ив≥льного кодексу власник вправ≥ вимагати поверненн¤
(в≥ндикац≥њ) свого майна з чужого незаконного волод≥нн¤, а також
належного йому майна, придбаного волод≥льцем в≥д особи, ¤ка не
мала права його в≥дчужувати.
ѕозивачем за таким позовом може бути власник майна, ¤кий на
момент поданн¤ позову не волод≥Ї цим майном, ≥ юридична особа, за
¤кою майно закр≥плене на прав≥ повного господарського в≥данн¤ або
оперативного управл≥нн¤.
¬≥дпов≥дачем у справ≥ виступаЇ особа, що на момент поданн¤
позову фактично волод≥Ї майном без п≥дстав, передбачених законом
або адм≥н≥стративним актом чи договором, ¤к≥ в≥дпов≥дають вимогам
закону.
¬ласник вправ≥ витребувати своЇ майно в≥д особи, у ¤коњ воно
фактично знаходитьс¤ у незаконному волод≥нн≥. ѕозов про
витребуванн¤ майна, поданий до особи, у незаконному волод≥нн≥ ¤коњ
це майно ран≥ше перебувало, але у ¤коњ воно на момент розгл¤ду
справи в арб≥тражному суд≥ в≥дсутнЇ, не може бути задоволений ,
що, однак, не виключаЇ можливост≥ ст¤гненн¤ з ц≥Їњ особи шкоди,
запод≥¤ноњ нею майну п≥д час перебуванн¤ останнього у њњ
незаконному волод≥нн≥.
ќб'Їктом в≥ндикац≥йного позову може бути ≥ндив≥дуально
визначене майно, ¤ке ≥снуЇ в натур≥ на момент поданн¤ позову.
¬итребуване майно може належати ≥ до категор≥њ речей, що
визначаютьс¤ родовими ознаками (м≥рою, вагою тощо), але в такому
раз≥ маЇ бути ¤кимось чином ≥ндив≥дуал≥зоване (наприклад, цукор у
м≥шках за певними цифровими або ≥ншими характерними позначками). ”
раз≥ загибел≥ ≥ндив≥дуально визначеного майна власник (законний
волод≥лець) може звернутис¤ лише з вимогою про в≥дшкодуванн¤
збитк≥в.
ѕитанн¤ про можлив≥сть поверненн¤ ≥ндив≥дуально-визначеноњ
реч≥, ¤ка зазнала зм≥н, переробки, маЇ вир≥шуватись залежно в≥д
характеру таких зм≥н, њх ≥стотност≥. якщо майно зм≥нило своЇ
початкове господарське призначенн¤, сл≥д визнати, що п≥дстав дл¤
задоволенн¤ в≥ндикац≥йного позову немаЇ, ≥ настають насл≥дки,
аналог≥чн≥ загибел≥ майна, тобто власник маЇ право лише на
в≥дшкодуванн¤ збитк≥в. якщо ж майно зберегло своЇ господарське
призначенн¤, то питанн¤ про зроблен≥ пол≥пшенн¤ вир≥шуЇтьс¤ за
правилами, передбаченими статтею 148 ÷ив≥льного кодексу.
ѕоданн¤ в≥ндикац≥йного позову не виключаЇ можливост≥
пред'¤вленн¤ вимоги про в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих
позбавленн¤м волод≥нн¤ даним майном.
« огл¤ду на те, що вимоги, пов'¤зан≥ з в≥ндикац≥Їю ≥ з
визнанн¤м угод нед≥йсними, виникають з р≥зних правових п≥дстав ≥
т¤гнуть за собою р≥зн≥ правов≥ насл≥дки, об'Їднанн¤ названих вимог
в одн≥й позовн≥й за¤в≥ може суттЇво утруднити вир≥шенн¤ спору. ”
раз≥ такого об'Їднанн¤ позовна за¤ва п≥дл¤гаЇ поверненню без
розгл¤ду зг≥дно з пунктом 5 статт≥ 63 јѕ .
6.2. ћайно в≥д добросов≥сного набувача (тобто такого, ¤кий не
знав ≥ не повинен був знати, що особа, ¤ка вчинила в≥дчуженн¤
майна, не мала на це права) може бути витребуване власником лише
за на¤вност≥ п≥дстав, зазначених у частин≥ перш≥й статт≥ 145
÷ив≥льного кодексу, а саме у раз≥ придбанн¤ майна за
плату та вибутт¤ його з волод≥нн¤ власника чи особи, ¤к≥й воно
було передане власником, поза њх волею. «гадана норма не м≥стить
вичерпного перел≥ку випадк≥в вибутт¤ майна з волод≥нн¤ поза волею
волод≥льц¤: вказ≥вку на втрату майна чи його викраденн¤ сл≥д
розгл¤дати ¤к окрем≥ приклади. √рош≥ ≥ ц≥нн≥ папери на пред'¤вника
взагал≥ не можуть бути витребуван≥ в≥д добросов≥сного набувача н≥
за ¤ких умов (статт¤ 147 ÷ив≥льного кодексу).
” процес≥ вир≥шенн¤ в≥дпов≥дних спор≥в власник повинен
довести, що майно вибуло з його волод≥нн¤ чи волод≥нн¤ особи, ¤к≥й
майно було передане власником, через зазначен≥ обставини.
Ќабувач маЇ довести, що в≥н набув майно оплатно ≥ що в≥н не
знав ≥ не м≥г знати про те, що воно придбане у особи, ¤ка не мала
права його в≥дчужувати.
Ќабувач не може бути визнаний добросов≥сним, ¤кщо на момент
зд≥йсненн¤ угоди про в≥дчуженн¤ сп≥рного майна на в≥дпов≥дне майно
обгрунтовано претендували трет≥ особи, ≥ про це набувачев≥ було
в≥домо.
якщо набувач одержав майно безоплатно в≥д особи, що не мала
права його в≥дчужувати, власник вправ≥ витребувати майно в ус≥х
випадках, незалежно в≥д того, чи Ї набувач добросов≥сним (частина
трет¤ статт≥ 145 ÷ив≥льного кодексу.
6.3. якщо особа волод≥ла майном на законн≥й п≥дстав≥, ¤ка
згодом в≥дпала (наприклад, у раз≥ зак≥нченн¤ д≥њ договору), то
така особа Ї незаконним волод≥льцем, ≥ до нењ може бути подано
в≥ндикац≥йний позов.
6.4. —таттею 50 «акону встановлено трир≥чну
позовну давн≥сть стосовно вимог про поверненн¤ майна з чужого
незаконного волод≥нн¤, що в≥дпов≥даЇ загальному строку позовноњ
давност≥, зазначеному у статт≥ 71 ÷ив≥льного кодексу.
” спорах, пов'¤заних з витребуванн¤м майна з чужого
незаконного волод≥нн¤, насл≥дки зак≥нченн¤ строку позовноњ
давност≥ визначаютьс¤ за загальними правилами, встановленими
статтею 80 цього одексу, включаючи можлив≥сть захисту
порушеного права у випадках поданн¤ позову п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку
позовноњ давност≥.
—л≥д також мати на уваз≥, що в≥дмова у позов≥ про
витребуванн¤ майна у зв'¤зку ≥з зак≥нченн¤м строку позовноњ
давност≥ не Ї п≥дставою дл¤ виникненн¤ права на це майно у
незаконного волод≥льц¤. “аке майно маЇ вважатис¤ безхаз¤йним
(статт¤ 137 ÷ив≥льного кодексу.
6.5. ” пор≥вн¤нн≥ з насл≥дками, передбаченими статтею 48
÷ив≥льного кодексу щодо нед≥йсних угод, чинне
законодавство дещо ≥накше регулюЇ питанн¤ розрахунк≥в, пов'¤заних
з поверненн¤м майна з незаконного волод≥нн¤.
“аке питанн¤ постаЇ, власне, лише у раз≥ поверненн¤ майна
власников≥ з чужого незаконного волод≥нн¤. якщо майно не може бути
витребуване у добросов≥сного набувача (частина перша ≥ друга
статт≥ 145, статт¤ 147 ÷ив≥льного кодексу, то й
розрахунки м≥ж ним ≥ власником не зд≥йснюютьс¤.
¬ласник маЇ право вимагати поверненн¤ чи в≥дшкодуванн¤
доход≥в за весь час волод≥нн¤ лише в≥д недобросов≥сного набувача.
ўо ж до добросов≥сного набувача, то власник в раз≥ поверненн¤
(в≥ндикац≥њ) майна може вимагати в≥дшкодуванн¤ доход≥в лише з того
часу, коли цей набувач д≥знавс¤ або повинен був д≥знатис¤ про
неправом≥рн≥сть свого волод≥нн¤. «алежно в≥д обставин справи,
таким моментом може вважатис¤ момент одержанн¤ претенз≥њ, а ¤кщо
претенз≥¤ з передбачених законом п≥дстав не пред'¤вл¤лас¤ або не
була одержана, то момент одержанн¤ коп≥њ позовноњ за¤ви; а коли й
вона з ¤кихось причин не над≥йшла за адресою, то момент одержанн¤
ухвали арб≥тражного суду про порушенн¤ провадженн¤ у справ≥.
Ћише добросов≥сний набувач маЇ право на залишенн¤ за собою
зроблених ним пол≥пшень майна, ¤к≥ можуть бути в≥дд≥лен≥ без
пошкодженн¤ майна, а у раз≥ неможливост≥ в≥дд≥лити пол≥пшенн¤ - на
в≥дшкодуванн¤ зроблених на пол≥пшенн¤ фактичних витрат, але не
б≥льше розм≥ру зб≥льшенн¤ вартост≥ реч≥. ўо ж до недобросов≥сного
набувача, то, беручи до уваги, що в≥н повинен повернути власников≥
його майно, сл≥д виходити з такого. ѕол≥пшенн¤, ¤к≥ можуть бути
в≥дд≥лен≥ без пошкодженн¤ майна, недобросов≥сний набувач може
залишити соб≥. Ќев≥дд≥льн≥ ж в≥д майна пол≥пшенн¤ мають перейти до
власника майна безоплатно.
як добросов≥сний, так ≥ недобросов≥сний набувач майна, що
повертаЇтьс¤ власников≥, вправ≥ вимагати в≥д останнього
в≥дшкодуванн¤ зроблених ними необх≥дних витрат на майно, з того
часу, з ¤кого власников≥ належать доходи в≥д майна. ƒо пон¤тт¤
"необх≥дн≥ витрати" сл≥д в≥днести т≥льки т≥, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤
забезпеченн¤ нормального стану та збереженн¤ майна з урахуванн¤м
його зношуваност≥. ќтже ≥нш≥ витрати, тобто так≥, що не Ї
"необх≥дними", в≥дшкодуванню не п≥дл¤гають. «гадане право
волод≥льц¤ майна може бути реал≥зоване ним, зокрема, шл¤хом
поданн¤ зустр≥чного позову (статт¤ 60 јѕ ).
6.6. якщо п≥дприЇмство чи орган≥зац≥¤ - позивач у справ≥ про
витребуванн¤ майна з чужого незаконного волод≥нн¤ - набула права
власност≥ на п≥дстав≥ акта державного чи ≥ншого органу, що не
в≥дпов≥даЇ законодавству, або угоди, що не в≥дпов≥даЇ вимогам
закону, у нењ, ¤к правило, немаЇ правових п≥дстав дл¤ витребуванн¤
майна. ” в≥дпов≥дних випадках арб≥тражний суд не застосовуЇ такий
акт (частина друга статт≥ 4 јѕ ) або визнаЇ угоду нед≥йсною
(частина перша статт≥ 83 јѕ .
Ќа вин¤ток ≥з цього правила у випадках, коли в процес≥
вир≥шенн¤ спору про витребуванн¤ майна з чужого незаконного
волод≥нн¤ ви¤вл¤Їтьс¤, що право власност≥ позивача грунтуЇтьс¤ на
угод≥, ¤ка може бути визнана нед≥йсною лише за позовами ос≥б,
зазначених у статт¤х 55-57 ÷ив≥льного кодексу,
арб≥тражний суд не повинен у цьому же процес≥ за в≥дсутност≥
зустр≥чного позову в≥дпов≥дача давати правову оц≥нку угоди ≥
визнавати њњ нед≥йсною, оск≥льки це можливо виключно за позовом
за≥нтересованоњ особи.
6.7. Ќалежне до поверненн¤ майно може ви¤витись пошкодженим,
≥ за таких обставин власник маЇ право вимагати в≥дшкодуванн¤
шкоди, запод≥¤ноњ цьому майну. ” вир≥шенн≥ спор≥в стосовно розм≥ру
в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ шкоди арб≥тражному суду сл≥д виходити ≥з
загальних засад в≥дпов≥дальност≥ за запод≥¤нн¤ шкоди в≥дпов≥дно до
статей 440 ≥ 453 ÷ив≥льного кодексу. “ак, перш за все
необх≥дно, ¤кщо це практично можливо, зобов'¤зати в≥дпов≥дальну за
шкоду особу надати майно тих же роду ≥ ¤кост≥, виправити
пошкоджене майно або ≥ншим шл¤хом в≥дновити його попередню ¤к≥сть.
якщо ж за обставинами справи в≥дшкодуванн¤ шкоди в натур≥
неможливе, з винноњ особи ст¤гуютьс¤ збитки, виход¤чи з реальноњ
вартост≥ майна або вартост≥ роб≥т, ¤к≥ необх≥дно зд≥йснити
власнику дл¤ виправленн¤ пошкодженого майна. якщо п≥сл¤ прийн¤тт¤
р≥шенн¤ арб≥тражного суду розм≥р збитк≥в зм≥нивс¤ в результат≥
зростанн¤ ц≥н на майно або роботи, кредитор не позбавлений права
пред'¤вити з цих п≥дстав додатков≥ вимоги щодо в≥дшкодуванн¤
збитк≥в ≥з додержанн¤м доарб≥тражного пор¤дку врегулюванн¤ спор≥в.
6.8. «д≥йснене в≥дшкодуванн¤ шкоди не позбавл¤Ї власника
права вимагати в≥дшкодуванн¤ доход≥в, не одержаних у зв'¤зку ≥з
запод≥¤нн¤м шкоди майну.
7. ¬≥дпов≥дно до пункт≥в 2 ≥ 5 статт≥ 48 «акону
власник може звернутис¤ з позовом про усуненн¤ будь-¤ких порушень
свого права, не пов'¤заних з неправом≥рним позбавленн¤м волод≥нн¤
(негаторний позов). ƒл¤ поданн¤ такого позову не вимагаЇтьс¤, щоб
перешкоди до зд≥йсненн¤ права користуванн¤ й розпор¤дженн¤ були
результатом винних д≥й в≥дпов≥дача чи спричин¤ли збитки.
ƒостатньо, щоб так≥ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) об'Їктивно порушували
права власника ≥ були протиправними. ѕозовна давн≥сть до
в≥дпов≥дних вимог не застосовуЇтьс¤, оск≥льки правопорушенн¤
триваЇ у час≥. якщо ж на момент поданн¤ позову воно припинилос¤,
то п≥дстав дл¤ задоволенн¤ позову немаЇ.
«ахист прав ≥ охоронюваних законом ≥нтерес≥в п≥дприЇмств ≥
орган≥зац≥й за негаторним позовом надаЇтьс¤ арб≥тражним судом у
форм≥ припиненн¤ д≥й, що порушують право, або в≥дновленн¤
становища, ¤ке ≥снувало до порушенн¤ права. якщо негаторний позов
визнано обгрунтованим, у резолютивн≥й частин≥ р≥шенн¤ необх≥дно
ч≥тко визначити д≥њ, ¤к≥ повинен вчинити в≥дпов≥дач щодо усуненн¤
порушень права власника, ≥ строк виконанн¤ цих д≥й. ” раз≥
невиконанн¤ такого р≥шенн¤ арб≥тражний суд видаЇ наказ на
примусове виконанн¤ р≥шенн¤.
8. ѕ≥дприЇмство чи орган≥зац≥¤, ¤ка не Ї власником майна, але
волод≥Ї ним на прав≥ повного господарського в≥данн¤, оперативного
управл≥нн¤ чи з ≥нших п≥дстав (наприклад, на п≥дстав≥
адм≥н≥стративного акта), маЇ так≥ ж права на захист свого права,
¤к ≥ сам власник, а також право на захист свого волод≥нн¤ в≥д
власника (пункт 5 статт≥ 48 «акону. «окрема, такий
волод≥лець майна може витребувати його з чужого незаконного
волод≥нн¤ з тих же п≥дстав ≥ в такому ж пор¤дку, ¤к ≥ сам власник.
” певних випадках в≥н вправ≥ витребувати майно ≥ у власника, ¤кий
протиправно позбавив його права волод≥нн¤, у тому числ≥ всупереч
умовам договору (наприклад, оренди, застави тощо). ќднак в
останньому випадку сл≥д керуватис¤ не згаданою нормою «акону, а
нормами, ¤к≥ регулюють в≥дносини за в≥дпов≥дним договором.
якщо в раз≥ порушенн¤ третьою особою права волод≥нн¤,
користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ майном власник ≥ волод≥лець цього
майна набувають однор≥дного права на поданн¤ позову, то у
вир≥шенн≥ питанн¤ про те, хто з них може подати позов про захист
права, сл≥д виходити з обс¤гу правомочностей обох названих ос≥б.
якщо право волод≥нн¤ належить не власников≥, то позов вправ≥
подавати волод≥лець майна. ¬ласник може звернутис¤ з таким позовом
лише п≥сл¤ припиненн¤ у волод≥льц¤ згаданого права на волод≥нн¤.
9. ¬ир≥шуючи спори, пов'¤зан≥ з визнанн¤м права власност≥ чи
усуненн¤м перешкод у користуванн≥ майном, арб≥тражн≥ суди повинн≥
мати на уваз≥, що п≥дтвердженн¤м на¤вност≥ такого права можуть
бути насамперед правовстановлювальн≥ документи. ѕерел≥к таких
документ≥в наведено у додатку N 1 до ≤нструкц≥њ про пор¤док
державноњ реЇстрац≥њ права власност≥ на об'Їкти нерухомого майна,
що перебувають у власност≥ юридичних та ф≥зичних ос≥б (затверджена
наказом ƒержавного ком≥тету буд≥вництва, арх≥тектури та житловоњ
пол≥тики ”крањни в≥д 09.06.98 N 121.
—ам≥ лише св≥доцтва про право власност≥ на певний об'Їкт
майна не Ї правовстановлювальними документами, хоча й можуть
зм≥нюватис¤ арб≥тражними судами у вир≥шенн≥ спор≥в в≥дпов≥дно до
вимог розд≥лу V јѕ в сукупност≥ з ≥ншими доказами у
справ≥.
«азначен≥ св≥доцтва не можуть виступати ≥ предметом спору:
таким може бути лише правовстановлювальний документ, на п≥дстав≥
¤кого видано св≥доцтво, а у в≥дпов≥дних випадках - також акт про
державну реЇстрац≥ю права власност≥ на об'Їкт нерухомого майна.
јрб≥тражним судам сл≥д також виходити з того, що перебуванн¤
майна, у тому числ≥ прим≥щень, споруд, будинк≥в, на баланс≥
п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) ще не Ї безсп≥рною ознакою його права
власност≥. ўо ж до права державноњ власност≥, то незалежно в≥д
того, на баланс≥ ¤кого п≥дприЇмства знаходитьс¤ майно, воно не
втрачаЇ статусу державноњ власност≥. “аким чином сп≥р, ¤к правило,
виникаЇ не про визнанн¤ права власност≥ чи усуненн¤ перешкод, а
про те, ¤ке п≥дприЇмство (орган≥зац≥¤) маЇ право повного
господарського в≥данн¤ (оперативного управл≥нн¤) державним майном.
Ѕаланс п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ) Ї формою бухгалтерського
обл≥ку, визначенн¤ складу ≥ вартост≥ майна та обс¤гу ф≥нансових
зобов'¤зань на конкретну дату. Ѕаланс не визначаЇ п≥дстав
знаходженн¤ майна у власност≥ (волод≥нн≥) п≥дприЇмства.
ќдним з основних критер≥њв визначенн¤ законност≥ волод≥нн¤
майном ≥ в≥дображенн¤ його на баланс≥ п≥дприЇмства Ї джерела
ф≥нансуванн¤ (централ≥зоване або власн≥ кошти п≥дприЇмства),
передача п≥дприЇмству у волод≥нн¤ майна безпосередньо власником
(уповноваженим ним органом) чи п≥дприЇмством, ¤ке волод≥Ї майном
на прав≥ повного господарського в≥данн¤.
јналог≥чн≥ питанн¤ виникають ≥ тод≥, коли, наприклад, будинок
побудований за участю дек≥лькох п≥дприЇмств (орган≥зац≥й). «а
таких обставин позивач з метою п≥дтвердженн¤ свого права на
користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ конкретним нежилим прим≥щенн¤м, ¤ке
перебуваЇ на баланс≥ в≥дпов≥дача, повинен подати арб≥тражному суду
документи, що п≥дтверджують його участь у витратах на спорудженн¤
будинку дл¤ визначенн¤ його частки прим≥щенн¤ або р≥шенн¤ власника
(органа, уповноваженого управл¤ти майном) про закр≥пленн¤ за ним
певноњ частки будинку на прав≥ повного господарського в≥данн¤
(оперативного управл≥нн¤).
” вир≥шенн≥ спор≥в, пов'¤заних з оц≥нкою правом≥рност≥
передач≥ або продажу державного майна, арб≥тражним судам сл≥д
виходити з вимог законодавства, ¤ке д≥¤ло на момент вчиненн¤
зазначених д≥й. “ак, ¤кщо державне майно безоплатно передане або
продане за р≥шенн¤м державного органу п≥сл¤ встановленн¤ моратор≥ю
на зм≥ну форм власност≥ на державне майно (ѕостанова ¬ерховноњ
–ади ”крањни в≥д 29.11.90 N 506-XII "ѕро захист
суверенних прав власност≥ ”крањнськоњ –—–") та п≥сл¤ прийн¤тт¤
аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ƒекрету в≥д 15.12.92 N 8-92 "ѕро
управл≥нн¤ майном, що Ї у загальнодержавн≥й власност≥", то за¤ва
про визнанн¤ такого р≥шенн¤ нед≥йсним або в≥ндикац≥йний позов
п≥дл¤гаЇ задоволенню.
10. ” вир≥шенн≥ спор≥в, пов'¤заних ≥з судовим захистом права
державноњ власност≥, сл≥д керуватись роз'¤сненн¤м презид≥њ ¬ищого
арб≥тражного суду ”крањни в≥д 02.04.94 N 02-5/225
"ѕро де¤к≥ питанн¤ практики вир≥шенн¤ спор≥в, пов'¤заних з судовим
захистом права державноњ власност≥" (з подальшими зм≥нами ≥
доповненн¤ми).
11. якщо у встановленому пор¤дку державне майно, зокрема,
п≥дприЇмство, передано в оренду п≥дприЇмству ≥ншоњ форми власност≥
або орган≥зац≥њ орендар≥в, то це майно не втрачаЇ статусу
державноњ власност≥ (хоча саме п≥дприЇмство вже не Ї державним).
” цьому випадку н≥ орган, уповноважений управл¤ти державним
майном, н≥ орендодавець не мають права вимагати в≥д орендар≥в
частки доходу, одержаного внасл≥док використанн¤ державноњ
власност≥. ¬заЇмов≥дносини стор≥н регулюютьс¤ нормами договору
майнового найму (оренди) та чинним законодавством, ≥ оплата за
здане в оренду державне майно повинна зд≥йснюватись зг≥дно з
методикою, затвердженою постановою аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д
04.10.95 N 786 (з подальшими зм≥нами ≥ доповненн¤ми).
Ќаведене стосуЇтьс¤ не т≥льки прибутку, одержаного за рахунок
використанн¤ державноњ власност≥, але й майна, придбаного
п≥дприЇмством за рахунок свого прибутку.
12. «г≥дно з≥ статтею 27 ∆итлового кодексу ”крањни
жила площа в будинках, споруджених ≥з залученн¤м у
пор¤дку пайовоњ участ≥ кошт≥в п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й,
розпод≥л¤Їтьс¤ дл¤ заселенн¤ м≥ж учасниками буд≥вництва
пропорц≥йно до внесених ними кошт≥в.
” вир≥шенн≥ спор≥в, пов'¤заних з визнанн¤м права власност≥ на
жилу площу в цих будинках арб≥тражн≥ судам сл≥д враховувати таке.
12.1. якщо дл¤ спорудженн¤ будинку пайовик перерахував
основному замовнику кошти ≥ у договор≥, укладеному ними,
передбачено к≥льк≥сть одно- , дво- та трик≥мнатних квартир, що
п≥дл¤гають передач≥ пайовику, останн≥й у раз≥ невиконанн¤
замовником свого зобов'¤занн¤ вправ≥ звернутись до арб≥тражного
суду з в≥дпов≥дним позовом, зокрема про визнанн¤ права власност≥
на прим≥щенн¤ в≥дпов≥дно до переданих на так≥ ц≥л≥ кошт≥в.
12.2. ” випадку в≥дсутност≥ у договор≥ м≥ж пайовиком ≥
основним замовником перел≥ку квартир, що п≥дл¤гають передач≥
пайовику, коли сп≥р вир≥шуЇтьс¤ до видач≥ ордер≥в на квартири та
заселенн¤ введеного в експлуатац≥ю будинку, арб≥тражний суд
приймаЇ р≥шенн¤ про передачу замовником пайовику певних квартир з
урахуванн¤м зд≥йсненого останн≥м ф≥нансуванн¤.
12.3. якщо в процес≥ спорудженн¤ будинку варт≥сть його
зб≥льшилась хоча б ≥ з незалежних в≥д замовника причин, в≥н вправ≥
порушити питанн¤ про внесенн¤ в≥дпов≥дних зм≥н до договору,
укладеного з пайовиком. якщо так≥ зм≥ни не внесено, пайовик маЇ
право вимагати виконанн¤ зобов'¤зань за договором у повному
обс¤з≥.
12.4. «г≥дно з≥ статтею 7 «акону власник
в≥дпов≥даЇ за своњми зобов'¤занн¤ми ус≥м майном, на ¤ке може бути
звернено ст¤гненн¤ на вимогу кредитор≥в. ÷е правило стосуЇтьс¤ ≥
частки у сп≥льн≥й власност≥.
“ак, на всю сп≥льну сум≥сну власн≥сть ст¤гненн¤ може бути
звернено лише за сп≥льними зобов'¤занн¤ми ус≥х учасник≥в ц≥Їњ
власност≥, а також коли таку в≥дпов≥дальн≥сть передбачено законом
(зокрема, в≥дпов≥дно до статт≥ 18 «акону ”крањни "ѕро сел¤нське
(фермерське) господарство" особи, ¤к≥ ведуть таке
господарство, в≥дпов≥дають ус≥м майном, що Ї њх сп≥льною
власн≥стю, за порушенн¤ догов≥рних зобов'¤зань,
кредитно-розрахунковоњ та податковоњ дисципл≥ни, сан≥тарних ≥
ветеринарних правил, вимог щодо ¤кост≥ продукц≥њ та ≥нших правил
зд≥йсненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥).
12.5. « ≥нших питань практики вир≥шенн¤ спор≥в, пов'¤заних з
сум≥сною д≥¤льн≥стю п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й,
арб≥тражним судам сл≥д керуватис¤ роз'¤сненн¤м презид≥њ ¬ищого
арб≥тражного суду ”крањни в≥д 28.04.95 N 02-5/302
"ѕро де¤к≥ питанн¤ практики вир≥шенн¤ спор≥в, пов'¤заних з
укладанн¤м договор≥в про сум≥сну д≥¤льн≥сть" (з подальшими зм≥нами
та доповненн¤ми).
13. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 114 ÷ив≥льного кодексу в
раз≥ продажу частки у сп≥льн≥й власност≥ з порушенн¤м
передбаченого ц≥Їю статтею права прив≥леЇвоњ куп≥вл≥ ≥нший учасник
сп≥льноњ власност≥ прот¤гом трьох м≥с¤ц≥в п≥сл¤ продажу дол≥
трет≥й особ≥ може звернутис¤ до суду з позовом про перев≥д на
нього прав ≥ обов'¤зк≥в покупц¤.
ƒаний трим≥с¤чний строк Ї прис≥чним, тому позовн≥ вимоги,
за¤влен≥ п≥сл¤ його зак≥нченн¤, задоволенню не п≥дл¤гають. ѕоданий
у так≥й ситуац≥њ позов про визнанн¤ угоди нед≥йсною також не може
бути задоволений.
якщо позовн≥ вимоги за¤влено к≥лькома сп≥ввласниками, що
бажають зд≥йснити своЇ право на переважну куп≥влю неправом≥рно
в≥дчуженоњ дол≥, перевагу маЇ бути в≥ддано тому з них, хто ран≥ше
за ≥нших звернувс¤ з позовом, а в раз≥ поданн¤ позову одного й
того самого дн¤ р≥зними особами - тому, хто з огл¤ду на конкретн≥
обставини справи, б≥льше за ≥нших потребуЇ набутт¤ дол≥.
14. ” вир≥шенн≥ спор≥в, пов'¤заних з визнанн¤м договор≥в, у
тому числ≥ про в≥дчуженн¤ майна, нед≥йсними, арб≥тражним судам
сл≥д керуватис¤ роз'¤сненн¤м презид≥њ ¬ищого арб≥тражного суду
”крањни в≥д 12.03.99 N 02-5/111 "ѕро де¤к≥ питанн¤
практики вир≥шенн¤ спор≥в, пов'¤заних з визнанн¤м угод нед≥йсними"
(з подальшими зм≥нами та доповненн¤ми).
15. « питань практики розгл¤ду справ, пов'¤заних з визнанн¤м
нед≥йсними акт≥в державних та ≥нших орган≥в, у тому числ≥ таких,
що порушують майнов≥ права п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й,
арб≥тражним судам сл≥д керуватис¤ роз'¤сненн¤ми презид≥њ ¬ищого
арб≥тражного суду ”крањни в≥д 26.01.2000 N 02-5/35
"ѕро де¤к≥ питанн¤ практики вир≥шенн¤ спор≥в, пов'¤заних з
визнанн¤м нед≥йсними акт≥в державних чи ≥нших орган≥в" (з
подальшими зм≥нами та доповненн¤ми), в≥д 12.05.95 N 02-5/451
"ѕро де¤к≥ питанн¤ практики вир≥шенн¤ спор≥в за
участю податкових орган≥в" (з подальшими зм≥нами та доповненн¤ми)
та ≥н.
16. « питань практики вир≥шенн¤ спор≥в, пов'¤заних з
в≥дшкодуванн¤м шкоди, запод≥¤ноњ майну, або запод≥¤них збитк≥в
арб≥тражним судам сл≥д керуватис¤ роз'¤сненн¤ми презид≥њ ¬ищого
арб≥тражного суду ”крањни в≥д 12.10.93 N 01-6/1106
"ѕро де¤к≥ питанн¤ практики вир≥шенн¤ господарських спор≥в,
пов'¤заних з прийомкою продукц≥њ ≥ товар≥в за к≥льк≥стю та
¤к≥стю"; в≥д 12.11.93 N 01-6/1205 "ѕро де¤к≥
питанн¤ вир≥шенн¤ спор≥в, пов'¤заних з поставкою продукц≥њ ≥
товар≥в неналежноњ ¤кост≥ та некомплектних" (з подальшими зм≥нами
≥ доповненн¤ми); в≥д 01.04.94 N 02-5/215 "ѕро
де¤к≥ питанн¤ практики вир≥шенн¤ спор≥в, пов'¤заних з
в≥дшкодуванн¤м шкоди" (з подальшими зм≥нами ≥ доповненн¤ми); в≥д
29.04.94 N 02-5/293 "ѕро де¤к≥ питанн¤ практики
застосуванн¤ майновоњ в≥дпов≥дальност≥ за невиконанн¤ чи неналежне
виконанн¤ грошових зобов'¤зань" (з подальшими зм≥нами ≥
доповненн¤ми) та ≥н.
17. ѕунктом 3 статт≥ 7 «акону передбачено, що
власник не в≥дпов≥даЇ за зобов'¤занн¤ми створених ним юридичних
ос≥б, а вони не в≥дпов≥дають за зобов'¤занн¤ми власника, кр≥м
випадк≥в, передбачених законодавчими актами ”крањни.
¬≥дпов≥дний випадок передбачено зокрема пунктом 3 статт≥ 39
«акону ”крањни "ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥", зг≥дно з
¤кою за недостатност≥ у казенного п≥дприЇмства кошт≥в та ≥ншого
майна, достатнього дл¤ в≥дпов≥дальност≥ за њх зобов'¤занн¤ми, таку
в≥дпов≥дальн≥сть несе власник.
ќтже у раз≥ в≥дсутност≥ або недостатност≥ у казенного
п≥дприЇмства кошт≥в дл¤ виконанн¤ ним своњх зобов'¤зань,
арб≥тражному суду сл≥д у кожному конкретному випадку встановлювати
державний орган, уповноважений управл¤ти в≥дпов≥дним державним
майном, та залучати його до участ≥ у справ≥ зг≥дно з≥ статтею 24
јѕ .
якщо в≥дсутн≥сть чи недостатн≥сть таких кошт≥в ви¤влено на
стад≥њ виконанн¤ р≥шенн¤, ст¤гувач не позбавлений права звернутис¤
до державного органу, уповноваженого управл¤ти державним майном, у
загальному претенз≥йно-позовному пор¤дку.
18. Ќа п≥дстав≥ пункту 4.1 згаданоњ вище ≤нструкц≥њ про
пор¤док державноњ реЇстрац≥њ права власност≥ на об'Їкти нерухомого
майна, що перебувають у власност≥ юридичних та ф≥зичних ос≥б,
оформленн¤ права власност≥ на об'Їкти нерухомого
майна проводитьс¤ м≥сцевими органами державноњ виконавчоњ влади,
м≥сцевого самовр¤дуванн¤, а на приватизован≥ квартири державного
житлового фонду - державними органами приватизац≥њ. Ѕюро техн≥чноњ
≥нвентаризац≥њ зг≥дно з пунктом 1.4 ≤нструкц≥њ зд≥йснюЇ лише
державну реЇстрац≥ю об'Їкт≥в нерухомого майна, отже, воно може
бути в≥дпов≥дачем не за позовами про визнанн¤ права власност≥ на
об'Їкт нерухомого майна, а лише про спонуканн¤ видати реЇстрац≥йне
св≥доцтво за на¤вност≥ у за¤вника правовстановлюючого документа.
19. ” вир≥шенн≥ спор≥в, пов'¤заних ≥з зд≥йсненн¤м та захистом
права власност≥ на винаходи (корисн≥ модел≥), промислов≥ зразки,
знаки дл¤ товар≥в ≥ послуг, топограф≥њ ≥нтегральних м≥кросхем
арб≥тражним судам сл≥д враховувати, зокрема, таке.
ѕраво власност≥ на в≥дпов≥дн≥ об'Їкти посв≥дчуЇтьс¤ виданим у
встановленому пор¤дку патентами або св≥доцтвами.
„астинами шостою ≥ сьомою статт≥ 28 «акону ”крањни "ѕро
охорону прав на винаходи ≥ корисн≥ модел≥" передбачено
можлив≥сть передач≥ власником права власност≥ на винах≥д (корисну
модель) або на використанн¤ винаходу (корисноњ модел≥) за
договором, ¤кий укладаЇтьс¤ у письмов≥й форм≥ ≥ п≥дписуЇтьс¤
сторонами. “ака передача та наданн¤ л≥ценз≥њ на використанн¤
винаходу (корисноњ модел≥) вважаЇтьс¤ д≥йсними дл¤ будь-¤коњ ≥ншоњ
особи з дати публ≥кац≥њ в≥домостей про це в оф≥ц≥йному бюлетен≥ та
внесенн¤ њх до –еЇстру (частина восьма статт≥ 28 названого «акону.
( јбзац трет≥й пункту 19 ≥з зм≥нами, внесеними зг≥дно
з Ћистом ¬ищого арб≥тражного суду N 01-8/555 в≥д 07.05.2001 )
јналог≥чн≥ приписи вм≥щено у «аконах ”крањни "ѕро охорону
прав на промислов≥ зразки" (пункти 4-6 статт≥ 20),
"ѕро охорону прав на знаки дл¤ товар≥в ≥ послуг"
(пункти 4-6 статт≥ 16), "ѕро охорону прав на топограф≥њ
≥нтегральних м≥кросхем" (частини трет¤ ≥ п'¤та
статт≥ 16).
¬изначенн¤ пон¤тт¤ "–еЇстр" наведено у статт¤х 1 названих
«акон≥в.
ќф≥ц≥йний бюлетень видаЇтьс¤ центральним органом виконавчоњ
влади з питань правовоњ охорони ≥нтелектуальноњ власност≥.
ѕор¤док розгл¤ду та реЇстрац≥њ у цьому орган≥ договор≥в про
передачу права на в≥дпов≥дний об'Їкт ≥нтелектуальноњ власност≥
(дал≥ - об'Їкт) визначаЇтьс¤ в≥домчими нормативними актами.
Ћ≥ценз≥йний догов≥р на в≥дм≥ну в≥д договору передач≥ права
власност≥ на об'Їкт не позбавл¤Ї власника в≥дпов≥дного права: за
л≥ценз≥йним договором передаЇтьс¤ лише право на використанн¤
об'Їкту.
20. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 5 «акону ”крањни "ѕро охорону прав
на знаки дл¤ товар≥в ≥ послуг" право власност≥ на знак
дл¤ товар≥в ≥ послуг засв≥дчуЇтьс¤ в≥дпов≥дним св≥доцтвом. “ому
т≥льки з моменту видач≥ св≥доцтва ”крањни на такий знак у його
власника виникаЇ виключне право користуватись ≥ розпор¤джатись
знаком та вимагати усуненн¤ будь-¤ких пос¤гань на своњ права
власника св≥доцтва.
ўо ж до правового режиму пр≥оритету за¤вки, то в≥н визначений
статтею 9 названого «акону.
«аступник √олови ¬ищого
арб≥тражного суду ”крањни ј.ќсетинський
|
