ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
від 02.07.2001
До податкового кредиту можуть включатись лише ті витрати
за податками, які підтверджені податковою накладною чи
митною декларацією
Рішенням арбітражного суду, залишеним у силі наглядовою
інстанцією, задоволено вимоги акціонерного товариства (далі -
Позивач) про визнання недійсним рішення податкового органу (далі -
Відповідач) про стягнення з Позивача пені. Оспорюване рішення
визнано недійсним через відсутність у Позивача недоїмки за
податком на додану вартість (далі - ПДВ).
Не погодившись з судовими актами зі справи, Відповідач
звернувся з заявою про їх скасування до судової колегії Вищого
арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов,
посилаючись на таке.
Позивачем включені до податкового кредиту суми ПДВ,
підтверджені податковими накладними, виписаними продавцем, який не
заявив у цей період податкових зобов'язань та зареєстрований за
чужим втраченим паспортом. Тому ці накладні, на думку Відповідача,
є недійсними згідно з вимогами пункту 5 Порядку заповнення
податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 30.05.97 р. N 165.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія Вищого
арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов
установила таке.
Надані Позивачем податкові накладні містять відомості про
включення ПДВ до ціни реалізації товару та номер свідоцтва про
реєстрацію продавця як платника ПДВ.
Відповідач у складеному ним акті перевірки дотримання
Позивачем вимог податкового законодавства посилається на листи
податкового органу іншого міста, на території якого продавець не
зареєстрований як юридична особа і платник податків і не надає
податкової звітності. З цієї підстави Відповідач вважав, що
продавець є фіктивним підприємством, а отже, видані ним податкові
накладні є недійсними.
Як вбачається з акта перевірки, пеня нарахована Позивачеві за
те, що ним до податкового кредиту включено суми ПДВ, сплачені за
податковими накладними, виданими фіктивним, на думку Відповідача,
підприємством.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на
податки, не підтверджених податковими накладними чи митними
деклараціями. Виняток з цього правила містить підпункт 7.2.6
пункту 7.2 статті 7 названого Закону. Отже, належним доказом
сплати продавцем ПДВ є видана ним податкова накладна, виписана
згідно з вимогами пункту 7.2 статті 7 цього Закону, яка є
одночасно звітним і розрахунковим документом, що видається
продавцем, зареєстрованим як платник ПДВ (підпункт 7.2.4 статті 7
цього ж Закону).
За таких обставин арбітражний суд правомірно дійшов висновку,
що посилання Відповідача на листи податкового органу з іншого, ніж
те, де зареєстровано підприємство-продавець, міста не можуть бути
доказом відсутності продавця за його юридичною адресою, незважаючи
на збіг реквізитів його назви.
Виходячи з наведеного, судова колегія Вищого арбітражного
суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов залишила в силі
судові акти зі справи.
Надруковано: " Бухгалтерія", N 27/1 (442), 02.07.2001.
|
