ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

 від 02.07.2001


    Істотними є умови договору, визнані такими законодавством
    або  необхідні  для  даного  виду  договорів,  а також ті
    умови,  щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути
                         досягнуто згоди


     Рішенням арбітражного   суду   області,  залишеним  без  змін
наглядовою  інстанцією,  задоволено  позовні  вимоги  комерційного
банку  (далі  -  Позивач)  про  стягнення з товариства з обмеженою
відповідальністю (далі - Відповідач) заборгованості  за  кредитним
договором,   укладеним   сторонами.  Рішення  мотивовано  тим,  що
Відповідачем не повернуто у строк, визначений договором, одержаний
від  Позивача  кредит  та  не  сплачено  відсотки  за користування
кредитом.
     Не погодившись   з  судовими  актами  зі  справи,  Відповідач
звернувся з заявою про їх скасування і  припинення  провадження  у
справі  до  судової  колегії  Вищого  арбітражного суду України по
перегляду рішень, ухвал, постанов, посилаючись на таке.
     Відповідно до   статті   153   Цивільного   кодексу   України
договір  вважається  укладеним  з  моменту  досягнення
сторонами  у  потрібній  в  належних  випадках формі згоди зі всіх
істотних  умов.  За  умовами  підписаного   сторонами   кредитного
договору  Позивач зобов'язувався відкрити Відповідачеві позичковий
рахунок,  що  відповідає  вимогам  Положення  Національного  банку
України  "Про  кредитування"  (далі  -  Положення),  затвердженого
постановою Правління Національного банку України від  28.09.95  р.
N 246.  Разом з тим,  погоджуючи умови кредитного
договору, сторони дійшли згоди про відкриття Позивачем позичкового
рахунку   заздалегідь   визначеного  номера.  Однак  у  примірнику
кредитного  договору,  який  знаходиться  у   Відповідача,   номер
позичкового рахунку не зазначено.  Тому Відповідач вважає,  що цей
договір слід визнати неукладеним, а отже, немає предмета спору.
     Перевіривши матеріали    справи,    судова   колегія   Вищого
арбітражного суду України по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов
установила таке.
     Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу України 
договір  вважається  укладеним,  якщо  між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди  зі  всіх  істотних  умов.
Істотними  є  ті  умови  договору,  які визнані такими законом або
необхідні для договорів даного виду,  а також ті умови,  щодо яких
за  заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.  Правові
основи  надання,  використання  і  повернення  кредиту   визначено
названим вище Положенням,  згідно з яким істотними
умовами  кредитного   договору   є   забезпеченість,   повернення,
строковість,    платність   та   цільове   використання   кредиту.
Законодавством не передбачено,  що  номер  позичкового  рахунку  є
істотною  умовою  для  даного виду договорів.  Будь-яких заяв щодо
необхідності зазначення  у  договорі  певного  номера  позичкового
рахунку  від  Відповідача  не надходило.  Крім того,  Відповідач у
процесі розгляду іншої справи за участю цих  же  сторін  одержання
кредиту  від  Позивача  підтвердив  і  наявність заборгованості за
відсотками  визнав.  Отже,  згідно  зі  статтею  35   Арбітражного
процесуального  кодексу  України  рішення арбітражного
суду з попередньої справи має преюдиційне значення  для  вирішення
даного спору.
     До того   ж  Відповідач  не  заперечував  факту  одержання  і
використання  кредиту,  суму  якого  перераховано   Позивачем   на
розрахунковий рахунок Відповідача.
     З огляду на викладене судова колегія Вищого арбітражного суду
України  по перегляду рішень,  ухвал,  постанов не знайшла підстав
для зміни чи скасування судових актів зі справи.

 Надруковано: " Бухгалтерія", N 27/1 (442), 02.07.2001.