¬»ў»… ј–Ѕ≤“–ј∆Ќ»… —”ƒ ” –јѓЌ»

 в≥д 17.05.2001


   ¬имагаючи визнати догов≥р нед≥йсним з п≥дстав, передбачених
   статтею  49 ÷ив≥льного  кодексу  ”крањни, податковий  орган
   повинен довести, у чому саме  пол¤гав  протиправний  умисел
                     хоча б одн≥Їњ ≥з стор≥н


     –≥шенн¤м арб≥тражного  суду  м≥ста податковому органу (дал≥ -
ѕозивач) в≥дмовлено у позов≥ про визнанн¤  нед≥йсним  на  п≥дстав≥
статт≥  49  ÷ив≥льного  кодексу  ”крањни договору куп≥вл≥-продажу,
укладеного  сп≥льним  п≥дприЇмством  (дал≥  -   ѕ≥дприЇмство)   ≥з
закритим  акц≥онерним  товариством  (дал≥  -  “овариство).  —удове
р≥шенн¤  мотивовано  в≥дсутн≥стю  доказ≥в,  ¤к≥  б  св≥дчили   про
на¤вн≥сть  проти  правного  умислу  стор≥н в укладенн≥ оспорюваноњ
угоди.
     Ќагл¤довою ≥нстанц≥Їю  р≥шенн¤  залишено  чинним  з тих самих
п≥дстав.
     ѕозивач, не  погодившись  з р≥шенн¤м та постановою з≥ справи,
звернувс¤ до судовоњ колег≥њ ¬ищого арб≥тражного суду  ”крањни  по
перегл¤ду р≥шень,  ухвал,  постанов ≥з за¤вою про њх скасуванн¤ та
задоволенн¤  позову,  посилаючись  на  те,  що   “овариство   було
зареЇстровано  за  втраченим громад¤нином паспортом ≥ за юридичною
адресою, зазначеною в установчих документах, не знаходилось.
     ѕерев≥ривши матер≥али справи, судова колег≥¤ встановила таке.
     ѕозивач вимагав  визнати  нед≥йсним  догов≥р  куп≥вл≥-продажу
товар≥в на   п≥дстав≥   статт≥   49  ÷ив≥льного  кодексу  ”крањни,  
оск≥льки “овариство було зареЇстроване за  втраченим
паспортом  ≥  не  знаходилось  за юридичною адресою,  зазначеною в
установчих  документах.   р≥м  того,   анал≥з   руху   кошт≥в   на
розрахунковому рахунку “овариства св≥дчив про те, що операц≥њ щодо
закуп≥вл≥ названих у договор≥ товар≥в ним не проводились.
     як вбачаЇтьс¤  з  матер≥ал≥в  справи,  громад¤нин - засновник
“овариства звернувс¤ до в≥дпов≥дних орган≥в ≥з за¤вою  про  втрату
паспорта  п≥сл¤  того,  ¤к  “овариство було зареЇстроване районною
державною адм≥н≥страц≥Їю ≥ вз¤те на податковий обл≥к.
     ¬арт≥сть одержаних за оспорюваною угодою товар≥в ѕ≥дприЇмство
оплатило, що засв≥дчено ≥ншим податковим органом.
     ѕозивач вважав, що догов≥р куп≥вл≥-продажу укладено сторонами
з метою приховати фактичного постачальника товар≥в,  проте  статт¤
49 ÷ив≥льного  кодексу  ”крањни,  на  ¤ку посилавс¤
ѕозивач,  передбачаЇ визнанн¤ нед≥йсною угоди,  укладеноњ з метою,
зав≥домо  суперечною  ≥нтересам держави ≥ сусп≥льства за на¤вност≥
умислу хоча б  у  одн≥Їњ  ≥з  стор≥н.  ѕозивачем  не  визначено  ≥
документально не п≥дтверджено,  у чому саме пол¤гаЇ протиправн≥сть
умислу стор≥н.
     «а таких обставин судова  колег≥¤  ¬ищого  арб≥тражного  суду
”крањни  по перегл¤ду р≥шень,  ухвал,  постанов не знайшла п≥дстав
дл¤ зм≥ни чи скасуванн¤ судових акт≥в у справ≥,

 "Ѕухгалтер≥¤", N 20/2 (435), 17 травн¤ 2001 р.