ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

 від 17.05.2001


         Право передачі майна у заставу належить власнику
                           цього майна


     Рішенням арбітражного суду області задоволено позов іноземної
фірми (далі - Фірма) про  визнання  недійсними  договорів  застави
майна,   укладених   відкритим  акціонерним  товариством  (далі  -
Товариство) з комерційним банком (далі - Банк). Рішення мотивовано
тим,  що Товариство не є власником майна (комбайнів), переданого в
заставу для забезпечення зобов'язання за кредитним договором.
     Наглядовою інстанцією  судове рішення залишено без змін з тих
самих підстав.
     Не погодившись  з  рішенням  та постановою арбітражного суду,
Банк звернувся із заявою про їх скасування та відмову у позові  до
судової  колегії  Вищого  арбітражного  суду  України по перегляду
рішень, ухвал, постанов, посилаючись на таке.
     Про передачу Фірмою у власність Товариству комбайнів свідчить
листування між Фірмою та Товариством і  перерахування  останнім  у
1995  -  1997 р.  вартості комбайнів Фірмі згідно з контрактами на
поставку  сільськогосподарської  техніки,  укладеними   Фірмою   з
обласним управлінням сільського господарства.
     Перевіривши матеріали справи, судова колегія встановила таке.
     У квітні  1998  року  Товариством  і  Банком укладено договір
застави кормозбирального комбайна для забезпечення зобов'язання за
кредитним договором,  укладеним ними у квітні 1998 р.,  а у травні
того  ж  року  цими   ж   сторонами   укладено   договір   застави
зернозбирального комбайна з начіпним обладнанням.
     Відповідно до  статті  11  Закону   України   "Про   заставу"
заставодавцем може бути підприємство чи організація,
що є власником майна і має право його відчужувати.
     У матеріалах  справи  відсутні  докази того,  що Товариство є
власником  наданої  в  заставу  техніки.  Передане  в  заставу  за
укладеними  договорами майно було надане Товариству за лізинговими
контрактами N 1  (1995  р.)  і  N  2  (1996  р.).  Згідно  з  цими
контрактами  Товариство  могло  набути права власності на передану
техніку за умови сплати її вартості  та  лізингових  платежів,  що
мало  бути  підтверджено  двостороннім актом про передачу техніки.
Такий акт суду не подано.
     З наявного  у  матеріалах  справи  листування  між  Фірмою  і
Товариством не вбачається,  що Товариством  сплачено  та  передано
йому у власність саме ті комбайни, які є предметом застави.
     Той факт,  що зазначені комбайни  знаходяться  на  балансі  у
заставодавця,  не є доказом права власності,  оскільки рішення про
взяття майна на баланс є одностороннім.
     За таких  обставин  судова  колегія  Вищого арбітражного суду
України по перегляду рішень,  ухвал,  постанов не знайшла  підстав
для  скасування  чи зміни судових актів.

 "Бухгалтерія", N 20/2 (435), 17 травня 2001 р.