ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 6046/7/16-1217-12 від 08.05.2001




     ДПА України  розглянула лист щодо правомірності оподаткування
ПДВ послуг телефонного зв'язку і повідомляє таке.
     На території  України  ПДВ  було  впроваджено  з  1992  року.
Реалізація товарів  (робіт,  послуг)  здійснювалася  за  цінами  і
тарифами,  що  включали  в себе і суму податку.  А тому і вартість
послуг, спожитих населенням, оплачувалася за відповідними тарифами
з урахуванням ПДВ, який не виділявся окремим рядком із тарифу.
     На даний час питання,  пов'язані з  процедурою  оподаткування
ПДВ  операцій  з  продажу  товарів  (робіт,  послуг),  регулюються
Законом України від 03.04.97 р.  N 168/97-ВР  "Про
податок  на  додану  вартість".  Починаючи  з 01.10.97 р.  Законом
впроваджена інша методика нарахування ПДВ,  згідно з якою сума ПДВ
визначається  шляхом  застосування  ставки  податку  у  розмірі 20
відсотків до бази оподаткування  та  додається  до  ціни  (тарифу)
товарів (робіт, послуг) і, крім того, виділяється окремим рядком.
     Платниками ПДВ відповідно до п.1.2 ст.1 Закону 
є  суб'єкти підприємницької діяльності та інші юридичні особи,  що
не є суб'єктами підприємницької діяльності, а також фізичні особи,
які  здійснюють  діяльність,  віднесену  до підприємницької.  Такі
особи,  здійснюючи операції з  продажу  товарів  (робіт,  послуг),
повинні утримати не тільки вартість таких товарів (робіт, послуг),
а й зобов'язані утримати ПДВ,  який обов'язково ними вноситься  до
бюджету.
     Таким чином,  всі без виключень споживачі телефонних  послуг,
електроенергії та інших послуг (як юридичні, так і фізичні особи),
споживаючи такі послуги,  компенсують  їх  вартість  за  цінами  з
урахуванням   ПДВ,  а  суб'єкт  підприємницької  діяльності,  який
проводить операції з  продажу  послуг  відповідно  до  п.1.3  ст.1
Закону України  "Про  податок  на  додану вартість",
здійснює утримання та внесення до бюджету цього податку.
     Що стосується  пільг  з ПДВ,  які передбачені Законом України
від 22.10.93 р.  N 3551-XII   "Про  статус  ветеранів
війни,  гарантії  їх  соціального  захисту",  то  у разі коли такі
пільгові норми не приведені у відповідність до вимог п.11.2  ст.11
Закону України  від  03.04.97  р.  N  168/97-ВР "Про
податок на додану вартість",  вони  втратили  чинність  з  моменту
введення  в  дію  (з  01.10.97  р.) Закону України "Про податок на
додану вартість".
     Одночасно повідомляємо,  що діючим законодавством передбачено
ряд податкових пільг соціального значення, які надаються платником
ПДВ   при   продажу  ним  окремих  товарів  (робіт,  послуг)  всім
категоріям споживачів,  та ті пільги, які мають обмежуючий фактор.
А   саме:  це  продаж  лікарських  засобів  та  виробів  медичного
призначення,  послуги  з   охорони   здоров'я,   продажу   товарів
спеціального призначення для інвалідів,  послуги з доставки пенсій
та  грошової  допомоги  населенню,  передплата  за  грошові  кошти
періодичних видань друкованих засобів масової інформації,  послуги
з  перевезення   пасажирів   міським   пасажирським   транспортом,
утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів,  утримання
дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах та ряд інших пільг,
передбачених ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість".
     У той  же  час  Законом України від 07.12.2000 р.  N 2120-III
"Про Державний бюджет України на 2001 рік" передбачено
надання  з  місцевого бюджету субвенцій населенню на оплату послуг
телефонного зв'язку, електроенергії, природного і скрапленого газу
та житловокомунальних послуг.

 Заступник Голови                                       Г.Оперенко

 "Бухгалтерія", N 26/1, 25.06.2001 р.