ПРОФЕСІЙНА АСОЦІАЦІЯ РЕЄСТРАТОРІВ І ДЕПОЗИТАРІЇВ
Л И С Т
N 01-03/132 від 09.04.2001
Про взаємодію реєстратора з емітентом, визнаним банкрутом
На Ваш запит про взаємодію реєстратора з акціонерним
товариством (далі - АТ), визнаним банкрутом, та щодо якого
арбітражним судом розпочата ліквідаційна процедура, відповідаємо
наступне.
Звертаємо Вашу увагу на те, що Професійна асоціація
реєстраторів і депозитаріїв не має права давати роз'яснення з
питань застосування чинного законодавства України, а має право
надавати консультації з цих питань.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
від 14.05.92 р. (викладеного в новій редакції Законом
України від 30.06.99 р. (далі - Закон), у випадках,
передбачених цим Законом, арбітражний суд приймає постанову про
визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ст. 24 Закону у постанові про
визнання боржника банкрутом арбітражний суд відкриває ліквідаційну
процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для
призначення керуючого санацією (шляхом винесення ухвали, п. 3 ст.
17 Закону). За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом
кредиторів, арбітражний суд призначає членів ліквідаційної
комісії.
Згідно з п. 2 ст. 25 Закону протягом трьох днів з
дня призначення ліквідатора органи управління банкрута
забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації
банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей
банкрута ліквідатору, який, в свою чергу, очолює ліквідаційну
комісію. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків
органи управління банкрута, у тому числі керівник банкрута, несуть
відповідальність відповідно до законодавства. З дня призначення
ліквідатора до нього переходять права керівника (органів
управління) юридичної особи - банкрута.
Також звертаємо увагу на те, що ліквідатор (арбітражний
керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та
штампів у разі їх втрати.
Виходячи з вище викладеного, вважаємо, що з дня призначення
ліквідатора (винесення про це ухвали арбітражним судом) саме до
нього переходять повноваження по управлінню, розпорядженню майном
банкрута.
Крім того, ст. 25 Закону зазначає, що ліквідатор
з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів
управління) банкрута.
Таким чином, вважаємо, що оформлення документів, розпоряджень
та запитів до реєстратора від імені АТ, визнаного банкрутом та
щодо якого розпочата ліквідаційна процедура, повинні бути
підписані ліквідатором та містити відбитки печатки такого АТ
(оскільки ліквідатор в даному випадку здійснює повноваження
органів управління банкрута).
Згідно з абз. 3 п. 10.1 Положення про порядок ведення
реєстрів власників іменних цінних паперів (далі - Положення),
затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку від 26.05.98 р. N 60 (далі -
Комісія), емітент зобов'язаний протягом трьох робочих днів з
моменту прийняття відповідних рішень інформувати реєстроутримувача
про зміни та доповнення до установчих документів, про зміни, що
стосуються прав власників іменних цінних паперів щодо загальних
зборів, які плануються, нових емісій цінних паперів емітента та
надавати будь-яку іншу інформацію, що є суттєвою для ведення
системи реєстр.
Крім того, відповідно до п. 10.2 Положення
зареєстровані особи зобов'язані своєчасно надавати
реєстроутримувачу інформацію щодо зміни реквізитів анкети
зареєстрованої особи з дотриманням відповідного порядку.
Таким чином, АТ необхідно звернутись для внесення до реєстру
записів, пов'язаних зі зміною особи, яка має право діяти від імені
АТ (зміна реквізиту анкети "перелік уповноважених представників"),
надавши для цього реєстратору документи, визначені п. п. 7.15, 5.4
Положення (заява про зміну реквізиту анкети,
переоформлена анкета, копія документа, який підтверджує
призначення ліквідатора на цю посаду (ухвала арбітражного суду).
Згідно з ч. 8 п. 3.2.2 Положення у випадку
ліквідації емітента термін закриття системи реєстру, визначення
особи, до якої передається система, термін передачі та знищення
вищевказаних документів встановлюється ліквідаційною комісією та
не повинен порушувати прав кредиторів та учасників емітента щодо
задоволення їх майнових претензій до емітента. Оформлення актів
прийому-передачі та знищення документів в цьому випадку
покладається на ліквідаційну комісію.
На нашу думку, вищезазначена норма вступає в певні протиріччя
з Порядком скасування реєстрації випусків акцій та анулювання
свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженим рішенням
Комісії від 30.12.98 р. N 222 (далі - Порядок).
Так відповідно до п. 1 Порядку у разі ліквідації
акціонерного товариства на підставі рішення вищого органу
товариства, суду або арбітражного суду здійснюється скасування
реєстрації випусків акцій.
Протягом трьох робочих днів після винесення рішення про
ліквідацію емітент повинен надати до Комісії документи,
передбачені п. 2 Порядку, після надходження яких
начальник управління корпоративних фінансів видає розпорядження
про зупинення обігу цінних паперів цього емітента.
Згідно з п. 4 Порядку управління корпоративних
фінансів протягом трьох робочих днів від дня прийняття рішення про
зупинення обігу цінних паперів направляє повідомлення до
прес-центру Комісії, емітенту та реєстроутримувачу. Дата
опублікування повідомлення про зупинення обігу цінних паперів в
одному з друкованих органів Комісії є датою закриття реєстру.
Звертаємо увагу на те, що до реєстру, складеного на дату
закриття, дозволяється вносити зазначені в п. 9 Порядку
зміни, які виникли внаслідок тих подій, які настали
після дати закриття.
Відповідно до п. 10 Порядку реєстр (зведений
обліковий реєстр) передається до ліквідаційної комісії, яка
повинна бути створена відповідно до вимог чинного законодавства, і
є підставою для проведення розрахунків з акціонерами.
Виходячи з того, що Порядок по відношенню до
Положення є спеціальним нормативним актом (більш
детально регламентує певні правовідносини), та з того, що рішенням
Комісії від 30.12.98 р. N 222 (яким затверджений Порядок) прийнято
пізніше, ніж рішення Комісії від 26.05.98 р. N 60 (яким
затверджено Положення), вважаємо, що при конкуренції окремих
положень вище перелічених нормативних актів слід керуватись
нормами, викладеними у Порядку.
Таким чином, вважаємо, що дата закриття системи реєстру
повинна визначатись згідно з вище викладеними нормами Порядку.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 8 п. 3.2.2 Положення,
та те, що Порядком не встановлений
термін передачі реєстру, вважаємо, що вказаний термін повинен
визначатися ліквідаційною комісією (ліквідатором).
Слід зазначити, що згідно з п. 8.4 Положення
реєстроутримувач здійснює передачу реєстру за умови оплати
емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі,
якщо інше не передбачено договором на ведення реєстру.
Вважаємо, що з наведеного пункту випливає право реєстратора,
якщо інше не передбачено договором на ведення реєстру, не
передавати емітенту реєстр до погашення емітентом заборгованості
перед реєстратором за послуги щодо ведення реєстру та до оплати
послуг реєстратора по передачі реєстру.
Законом встановлений особливий порядок заявлення та погашення
майнових претензій до підприємства, щодо якого порушена справа про
банкротство.
Так згідно зі п. п. 5, 15 ст. 11 Закону, з метою
виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти
участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить
ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих
органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про
порушення справи про банкрутство. Після опублікування оголошення
про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому
органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання
зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до
боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону кредитори у
місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі
оголошення про порушення справи про банкрутство подають в
арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а
також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та
доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Боржник
разом з розпорядником майна в результаті розгляду цих вимог визнає
їх або заперечує, про що розпорядник майна повідомляє письмово
заявників і арбітражний суд. Визнані боржником грошові вимоги
включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Згідно з п. 5 ст. 31 Закону вимоги, заявлені
після закінчення строку, встановленого для їх подання, не
розглядаються і вважаються погашеними.
Таким чином, для погашення емітентом заборгованості по сплаті
послуг за ведення реєстру реєстратору необхідно звернутись до
арбітражного суду із заявою про грошові вимоги до АТ. В противному
випадку вищевказані грошові вимоги будуть вважатись погашеними.
Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону з коштів,
одержаних від продажу майна банкрута, в першу чергу, крім інших,
задовольняються витрати, пов'язані з провадження у справі про
банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії,
у томі числі:
- витрати на оплату державного мита;
- витрати заявника на публікацію оголошення про порушення
справи про банкрутство;
- витрати на публікацію в офіційних друкованих органах
інформації про порядок продажу майна банкрута;
- витрати на публікацію в засобах масової інформації про
поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з
визнанням мирової угоди недійсною;
- витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і
збереженням майнових активів банкрута;
- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит
проводився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів;
- витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника
майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому
статтею 27 цього Закону.
Вважаємо, що вище наведений перелік витрат, пов'язаних з
роботою ліквідаційної комісії, не є вичерпний.
Таким чином, реєстратор, крім подання до арбітражного суду
заяви про грошові вимоги до АТ (у порядку, визначеному ст. 14
Закону, має право вимагати від ліквідатора
(ліквідаційної комісії) оплати послуг реєстратора по передачі
реєстру.
Звертаємо увагу також на те, що згідно з вимогами ст. 31
Закону лише після розрахунків з всіма кредиторами
майно, що залишилось, передається власнику (в даному випадку
розподіляється між акціонерами АТ).
Підсумовуючи вище вищевикладене, та те, що реєстр власників
іменних цінних паперів АТ необхідний ліквідатору (ліквідаційній
комісії) лише після розрахунків з всіма кредиторами, вважаємо, що
до передачі реєстру реєстратор має право у визначеному Законом
порядку вимагати погашення заборгованості за послуги з
ведення реєстру та вимагати від ліквідатора (ліквідаційної
комісії) оплати послуг за ведення реєстру.
Звертаємо увагу на те, що ст. 40 Закону зазначає
перелік обставин, за настання яких арбітражний суд припиняє
провадження у справі про банкрутство, одна з яких є затвердження
мирової угоди.
Так, згідно з ст. 37 Закону мирова угода
укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню арбітражним
судом, про що зазначається в ухвалі арбітражного суду про
припинення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 7 ст. 38 Закону з дня
затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються
повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого
санацією, ліквідатора). Керуючий санацією або ліквідатор виконують
обов'язки керівника (органів управління) боржника до призначення в
установленому порядку керівника боржника (органів управління).
Таким чином, вважаємо, що у випадку затвердження мирової
угоди між боржником та кредиторами процедура ліквідації АТ
припиняється, що, в свою чергу, є продовженням здійснення своєї
господарської діяльності АТ, оскільки згідно з ст. 35 Закону
під мировою угодою у справі про банкрутство
розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно
відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання)
кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Також слід зазначити, що згідно з п. 2 ст. 35 Закону
мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії
провадження у справі про банкрутство.
Президент ПАРД О.Кий
|
