МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 37-25-16/5458 від 22.06.2001




     Відповідно  до   вимог  ст.6   Земельного   кодексу   України
та  ухвали  14  сесії  Львівської обласної ради від 8
грудня 1993 року N 35,  якою затверджено Положення про паювання  і
приватизацію   землі   в   агропромисловому  комплексі  Львівської
області,  визначено,  що право на отримання земельного  паю  мають
особи, які на час проведення паювання землі працювали у сільському
господарстві  (усі  працівники  колективних  сільськогосподарських
підприємств,    підсобних    сільських   господарств,   селянських
(фермерських)     господарств,     інших     сільськогосподарських
підприємств,  установ  і  організацій),  пенсіонери з їх числа,  а
також особи,  зайняті у соціальній сфері села,  які  проживають  у
сільській   місцевості   (працівники   освіти,  охорони  здоров'я,
культури,  побутового обслуговування населення,  зв'язку, торгівлі
та громадського обслуговування), а також пенсіонери з їх числа.
     Відповідно до статті 50 Кодексу  законів  про  працю  України
(КЗпП України)     норма  тривалості  робочого  часу
працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
     Підприємства і   організації   при   укладанні   колективного
договору можуть встановлювати меншу тривалість робочого часу.
     Відповідно до   КЗпП   України    власник  або
уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки
у  виняткових  випадках  лише  з  дозволу  профспілкового комітету
підприємств.
     Оплата праці   за  роботи  в  надурочний  час  за  погодинною
системою оплати праці оплачується в  подвійному  розмірі  годинної
ставки.
     Компенсація надурочних  робіт  шляхом  надання  відгулів   не
допускається.
     Щодо сплати податку на додану вартість,  то згідно з  пунктом
1.3  статті  1   Закону  України  від  3  квітня  1997  року N 168
"Про  податок  на  додану  вартість"  визначено,  що
платником податку є особа (юридична чи фізична),  яка згідно з цим
Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення  до  бюджету
податку, що сплачується покупцем, тобто споживачем.
     Отже, податок  на  додану  вартість  компенсується  у   сфері
споживання  шляхом  придбання  споживачем  у  виробника - платника
податку на додану вартість відповідних товарів (робіт,  послуг) за
цінами,  які  визначаються  виходячи з їх договірної (контрактної)
вартості,  визначеної  за  вільними   або   регульованими   цінами
(тарифами),  з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, податку
на додану вартість,  інших загальнодержавних  податків  та  зборів
(обов'язкових  платежів),  що  включаються  в  ціну товару (робіт,
послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

 Заступник Міністра                                        Р.Шмідт

 "Урядовий кур'єр", N 125, 17.07.2001 р.