НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 05-39-09/1811 від 23.07.2001
На N 2213 від 15.06.2001
Приазовські електричні мережі
Донецька область, м. Маріуполь,
вул. Войнич, 2
Щодо застосування тарифів за спожиту населенням
електроенергію
Національна комісія регулювання електроенергетики України на
Ваш запит від 15.06.2001 N 2213 щодо застосування тарифів за
спожиту населенням електроенергію на період дії Закону України
"Про внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення"
від 17 березня 1999 року N 495-XIV повідомляє, що до
компетенції НКРЕ не входить роз'яснення актів, прийнятих іншими
органами державної виконавчої влади, а також інформує щодо позиції
НКРЕ стосовно вищезазначеного питання.
Відповідно до чинного законодавства НКРЕ забезпечує
встановлення економічно обгрунтованих цін (тарифів), які повинні
гарантувати беззбиткову роботу підприємств. Для забезпечення більш
повного відшкодування населенням економічно обгрунтованих витрат з
виробництва, передачі та постачання електричної енергії
Національна комісія регулювання електроенергетики згідно з
наданими повноваженнями постановою від 10.03.99 N 309
затвердила нові тарифи на електроенергію для населення та
зареєструвала її у встановленому порядку у Міністерстві юстиції
України 10.03.99 за N 151/3444 з введенням у дію з 1 квітня
1999 року.
Після введення в дію нових тарифів Закон України "Про
внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" від
17 березня 1999 року N 495-XIV визначив, що ціни і
тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються Кабінетом
Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України, а
оплата житлово-комунальних послуг (у тому числі газ природний і
електроенергію) здійснюється громадянами України за цінами, що
склалися станом на 1 червня 1998 року.
Слід зазначити, що з самого початку Закон України "Про
внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" від
17 березня 1999 року N 495-XIV вступив в протиріччя з
наступними Законами України:
- "Про ціни і ціноутворення" в частині розподілу
повноважень між органами законодавчої виконавчої влади в питаннях
ціноутворення, що було в подальшому доведено Конституційним Судом
України;
- "Про Бюджетну систему України", статтею 34 якої
передбачається, що при прийнятті рішення, яке зумовлює збільшення
видатків з Державного бюджету України, повинні передбачатися
джерела їх покриття. Оскільки Державним бюджетом на 1999 рік
коштів на регулювання цін (різниці у цінах) не передбачалось, а
запропоновані ціни і тарифи не покривали витрат з виробництва,
передачі та постачання електроенергії, видобутку, транспортування
та постачання природного газу населенню, вступали в дію вимоги
статті 35 цього ж Закону, яка передбачає, що закон, реалізація
якого впливає на збільшення видатків бюджету поточного року,
вводиться в дію після внесення відповідних змін, уточнень та
доповнень до Закону про Державний бюджет, чого також не було
зроблено;
- "Про підприємства в Україні", оскільки не
дотримання вимог попереднього Закону автоматично перекладало
збитки від постачання електроенергії та газу населенню на
постачальницькі підприємства, що протирічить статті 27 Закону
України "Про підприємства", відповідно до якої державні органи,
діями яких нанесені підприємству збитки, несуть повну
відповідальність за порушення прав підприємства.
Тобто склалася ситуація, коли дотримання якогось одного
закону вело до порушення іншого.
Також ні під час прийняття Закону України "Про внесення змін
до Закону України "Про ціни і ціноутворення", ні в
подальшому (в 1999-2000 роках) не було визначено джерел
фінансування для покриття втрати від різниці у цінах станом на
1 червня 1998 року і 1 квітня 1999 року, як це передбачено
статтями 34 і 35 Закону України від 05.12.90 N 512-XII
"Про бюджетну систему України". Не було виділено для відшкодування
різниці у цінах і позабюджетних коштів, а провадити відшкодування
різниці у цінах за рахунок коштів енергопостачальних компаній
суперечить вимогам статті 27 Закону України "Про підприємництво в
Україні" від 27.03.91 N 887-XII. У зв'язку з цим не
було забезпечено виконання Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про ціни і ціноутворення".
Враховуючи протиріччя в законодавстві, а також те, що тарифи
для населення відшкодовують лише собівартість виробництва
електроенергії, але не повністю покривають витрати на передачу та
постачання електроенергії, Кабінетом Міністрів України (протокол
наради у Прем'єр-міністра України від 24.07.99 "Про хід виконання
заходів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від
03.07.99 N 949 "Про підготовку галузей національної
економіки до сталого функціонування в осінньо-зимовий період
1999/2000 роки" (п.20) було прийнято рішення погодитись з
пропозицією Мінекономіки України про збереження рівня тарифів на
електроенергію у відповідності з постановою НКРЕ від 10.03.99
N 309 до прийняття відповідного рішення
Конституційним судом України.
Після визнання Конституційним Судом України 10.02.2000
N 2-рп/2000 положення Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення"
неконституційним, іншого рішення щодо зміни рівня
тарифів на електроенергію проти визначеного Кабінетом Міністрів
України 24.07.99 не приймалось (Кабінетом Міністрів України не
було затверджено тарифів на електроенергію за погодженням їх з
Верховною Радою України, як це передбачено Законом України від
17 березня 1999 року N 495-XIV "Про внесення змін до Закону
України "Про ціни і ціноутворення" на рівні, що склався станом на
1 червня 1998 року), а постанова НКРЕ від 10.03.99 N 309
не визнана в установленому порядку такою, що втратила
чинність, тому застосування рівня тарифів, затвердженого цією
постановою, не є порушенням законодавства України. Відповідні
роз'яснення з цього питання НКРЕ надавала в засобах масової
інформації, в тому числі і в газеті "Урядовий кур'єр" від
09.09.2000 N 164 (1846).
Член Комісії Ю.Кияшко
|
