Р О З Д І Л V
ДОКАЗИ
Стаття 32. Поняття і види доказів
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
господарський суд у визначеному законом порядку встановлює
наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть
участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді
пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в
судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками
судового процесу.
Стаття 34. Належність і допустимість доказів
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають
значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 35. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не
потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого
органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є
обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань,
чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені
судом і мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не
доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути
спростовано в загальному порядку.
Стаття 36. Письмові докази
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані
про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином
засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише
частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи
відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими
документами, а також в інших випадках на вимогу господарського
суду.
Стаття 37. Речові докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями
свідчать про обставини, які мають значення для правильного
вирішення спору.
Стаття 38. Витребування доказів
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський
суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні
для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з
доказами безпосередньо в місці їх знаходження.
Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед
господарським судом про витребування доказів, повинні докладно
зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають,
що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які
можуть підтвердити ці докази.
Господарський суд може уповноважити на одержання таких
доказів заінтересовану сторону.
Стаття 39. Огляд та дослідження письмових і речових
доказів у місці їх знаходження
Господарський суд може провести огляд та дослідження
письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі
складності подання цих доказів.
За результатами огляду та дослідження складається протокол,
який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів
справи.
Стаття 40. Повернення письмових і речових доказів
Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням
підприємств та організацій повертаються їм після вирішення
господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.
Речові докази, які знаходяться в господарському суді, після
вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від
яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою
господарський суд визнав право на ці речі.
Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи
Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні
господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський
суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати
господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим
експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським
судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним
організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють
необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову
експертизу (далі - судовий експерт), користується правами і несе
обов'язки, азначені у статті 31 цього Кодексу.
Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі,
мають право до початку проведення судової експертизи заявити
відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у
частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
Стаття 42. Висновок судового експерта
Висновок судового експерта повинен містити докладний опис
проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і
обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія
його надсилається сторонам.
Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються
обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з
приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у
висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку
судового експерта господарський суд може призначити додаткову
судову експертизу.
При необхідності господарський суд може призначити повторну
судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому
експерту.
Висновок судового експерта для господарського суду не є
обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами,
встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення господарським судом висновку судового експерта
повинно бути мотивованим у рішенні.
Стаття 43. Оцінка доказів
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь
встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими
інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для
господарського суду не є обов'язковим.
|
