ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ
                         І ПІДПРИЄМНИЦТВА

                             Л И С Т

 N 2-221/2311 від 05.04.2001




     Державний комітет України з питань регуляторної  політики  та
підприємництва повідомляє.
     1. Відповідно до частини 5 статті  2 Указу Президента України
від 28.06.99 р.  N 746/99  "Про внесення змін  до  Указу
Президента  України  від  3  липня  1998  року N 727 "Про спрощену
систему  оподаткування,  обліку  та  звітності  суб'єктів   малого
підприємництва"  (далі  -  Указ  N  746)  суб'єкт  підприємницької
діяльності  -  фізична  особа,   яка   сплачує   єдиний   податок,
звільняється    від   обов'язку   нарахування,   відрахування   та
перерахування до державних цільових фондів  зборів,  пов'язаних  з
виплатою  заробітної плати,  працівникам,  які перебувають з ним у
трудових  відносинах,  включаючи  членів  його  сім'ї,  тобто   до
Пенсійного фонду,  Фонду соціального страхування та Фонду сприяння
зайнятості населення.
     З 01.01.2001  р.  набрали   чинності   закони   України   від
18.01.2001 р.  N 2240-III   "Про  загальнообов'язкове
державне  соціальне  страхування  у  зв'язку  з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням"
та від    02.03.2000    р.   N   1533-III      "Про
загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  на  випадок
безробіття",   які   по-новому   регулюють   питання  нарахування,
відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів,
пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам. Але незважаючи
на те, що порядок обчислення та ставки зборів до Фонду соціального
страхування   з   тимчасової   втрати   працездатності   та  Фонду
загальнообов'язкового державного соціального  страхування  України
на випадок безробіття відрізняються від тих,  які існували раніше,
- зборів  до  Фонду  соціального  страхування  та  Фонду  сприяння
зайнятості населення, вони є їх правонаступниками.
     Тому, враховуючи      вищенаведене,      суб'єкти      малого
підприємництва, які  сплачують єдиний податок,  як і раніше,  не є
платниками цих зборів.
     2. Відповідно   до  абзацу 4 частини 1 етапі 6 Указу N 746/99
від прибуткового податку з громадян  звільняється  лише
платник  єдиного  податку.  У  зв'язку  з чим роботодавець повинен
утримувати прибутковий податок із зарплати найманих працівників.
     3. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва
-  фізичних  осіб  встановлюється  місцевими  радами  за місцем їх
державної  реєстрації  залежно  від  виду  діяльності  і  не  може
становити  менше  20  гривень  та  більше  200  гривень  на місяць
(частина 2 статті  2 Указу N  746/99.
     У разі  коли  фізична  особа  - суб'єкт малого підприємництва
здійснює  кілька  видів  підприємницької  діяльності,   для   яких
установлено різні  ставки єдиного податку,  нею придбавається одне
свідоцтво і  сплачується     єдиний    податок,  що  не  перевищує
встановленої    максимальної ставки  (чатсина  3  статті  2  Указу
N 746/99.

 Перший заступник голови                              В.Загородній
 "Податки та бухгалтерський облік",
 N 33, 23.04.2001